Iосиф Бродський

[3d_object]

IV
"Я, професор, в дитинствi мрiяв також
Вiдкрити будь-який острiв, звiра чи ж то бацилу"...
"Заважало щось?" "Наука виявилась не пiд силу.
Та ще й тiтi-мiтi." "Грош?" "Еге, отож."
"Человек, хто вiн е - взагаллi -комар!"
"А от гума в Росii, скажiть, вона е чи нi?"
"Вольдемаре, досить! Годi ж бо!
Ще й кусаетесь, Вольдемар.
Не забудьте, що я"... "Прошу вибачити менi".
"Слухай, друже?" "Чого" "А що це там помiж хвиль?"
"Де?" "По правому борту." "Не бачу." "Та он!" "Ах, это..."
"Наче кит" "Загорнуть щось маете? Ось газета."
"Та воно збiльшуеться! Поглянь же!... Збiль..."

Comments

[ex-ilyavinar899.livejournal.com]

Дощі випадають, над гладдю ріки
Зі співом кружляють прудкі ластівки,

Вільшанки за тином в пістрявім вбранні
Висвистують примхи свої голосні,

Десь кумкають жаби, забувши про сон,
Сплять сливи, узяті у білий полон,

Не думає все це про згубу війни,
Про долю людей, що загинуть вони.

І все це живе і нічого не зна...
І тільки у синім серпанку весна,

З'явившися вранці на зміну зими,
Дізнається, може, що зникли всі ми.